Закон України від 21.03.91р. №875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон №875) дає таке визначення (ст.2 Закону №875):

Інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті.

За статистичним даними кількість інвалідів в Україні з року в рік стрімко зростає, і тільки за останні шість років збільшилася з 4 % до 4,7 %, що на сьогоднішній день складає 2471,6 тис. чоловік. А це кожний вісімнадцятий громадянин України! Закон №875, на відміну від вимагаючих податкових законів, може тільки запропонувати юридичним і фізичним особам внести свою лепту до шляхетної справи створення робочих місць для інвалідів і тим самим витягти багатьох з бідності та соціального вакууму. Можливо, варто подивитися на це трохи інакше. Адже ніхто з нас не застрахований завтра поповнити ряди інвалідів - свавілля на дорогах, різного виду катастрофи, які із жахливою сталістю відбуваються чи не щотижня, виробничий і побутовий травматизм, лікарські помилки і стреси, стреси, стреси... І ще. За тими самими статистичними даними за останні вісім років кількість дітей-інвалідів зросла на чверть. А вони вже зможуть працювати тільки на спеціально створених для них місцях.

Тому давайте розберемося, на кого Закон №875 покладає обов’язок створення робочих місць для праце­влаштування інвалідів, не будемо приймати це як прикру необхідність і подивимося, чи не так все це “б’є по кишені” підприємство.

На кого розповсюджуються вимоги Закону №875

Для початку з’ясуємо, чи всі підприємства або підприємці, що використовують найману працю, повинні виконувати норматив створення місць для працевлаштування інвалідів (далі - норматив робочих місць)? Відповідь на це питання дає ст.19 Закону №875:

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Хто відноситься до таких підприємств, організацій та установ (далі - підприємства), пояснює Фонд соціаль­ного захисту інвалідів (далі - Фонд) у своїх листах. Так, створювати робочі місця в межах нормативу, крім підприємств, що працюють на загальній системі оподат­кування, зобов’язані і підприємства, що перейшли на спрощену систему оподаткування.

Беручи до уваги, що п. 6 Указу Президента України від 03.07.98 №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” передбачено, що сплата єдиного податку звільняє підприємство від сплати внесків до Фонду, Фонд, проте, вважає, що це не звільняє підприємство від виконання нормативів зі створення робочих місць для інвалідів і сплати адміністративно-господарських санкцій за їхнє недотримання. (листа Мінпраці й соціальної політики України й Фонду соціального захисту інвалідів від 15.09.06р. №06ю-251/1657-327/2 і від 07.03.07р. №1/5-218).

З тим, що до числа таких підприємств включаються і підприємства - платники єдиного податку згідний і Держкомпідприємницва (лист від 09.03.06р. №1780).

Норматив робочих місць визначений для під­приємств всіх галузей без винятку, включаючи і виробництва зі шкідливими і особливо шкідливими умовами праці. І це зовсім не означає, що на підприємствах, де є робочі місця з особливими або шкідливими умови праці, інвалідів потрібно працевлаштовувати саме на ці ділянки. Їх працю можна використовувати на підсобно-допоміжних роботах або організовувати надомну форму праці. (лист Мінпраці та соціальної політики України і Фонду соціального захисту інвалідів від 28.04.06р. №06ю-82/756-236/1).

Норматив робочих місць стосується й осіб із психічними розладами (лист Мінпраці та соціальної політики України і Фонду соціального захисту інвалідів від 25.05.06р. №06ю-111/927-305/1):

Частиною 10 статті 5 Закону України “Про психіатричну допомогу” передбачено встановлення обов’язкових квот робочих місць на підприємствах, в установах, організаціях для праце­влаштування інвалідів внаслідок психічного розладу в установленому законом порядку.

Створювати робочі місця для інвалідів необхідно і неприбутковим організаціям, включаючи і громадські організації інвалідів (листи Мінпраці та соціальної політики України і Фонду соціального захисту інвалідів від 23.03.06р. №06ю-45/454-103/1 і від 28.04.2006р. №06ю-82/756-236/1), і приватним підприємцям, що використовують найману працю (лист Мінпраці та соціальної політики України і Фонду соціального захисту інвалідів від 15.09.06р. №06ю-251/1657-327/2).

Єдиний виняток Фонд зробив для організацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету (лист Мінпраці та соціальної політики України і Фонду соціального захисту інвалідів від 05.03.07р. №1/5-208), і то лише в частині несплати до бюджету штрафних санкцій за невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів (що природньо - навіщо бюджету враховувати кошти на штрафи, які потім йому ж і надходять): підприємства, установи, організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів не спла­чують адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу для працевлаштування інвалідів до відділень Фонду.

Отже, робимо висновок: вимоги Закону №875 щодо виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів стосуються всіх без винятку юридичних і фізичних осіб, що використовують найману працю, у штаті яких перебуває вісім і більше чоловік, незалежно від форми власності, галузевої приналежності та системи оподаткування.

Розрахунок нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів

Припустимо, у підприємства за штатом працює вісім і більше чоловік. Яких заходів в такому випадку підприємству необхідно вжити? (Ще раз нагадаємо, роботодавців, у яких у штаті перебуває менше восьми осіб, вимоги виконання нормативу робочих місць не сто­суються). Якщо в штаті підприємства від 8 до 25 осіб, то зрозуміло, що норматив складає одне робоче місце для працевлаштування інваліда. Якщо число штатних працівників більше 25, робочі місця для інвалідів повинні складати 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Як розрахувати цей норматив? Для цього необхідно скористатися п. 3 «Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.05р. №286 (далі — Інструкція №286). Відповідно до ч.1 п.3.2 Інструкції №286 середньо­облікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватися відповідно до наказів про прийняття на роботу, переведенням на іншу роботу та припиненням трудового договору.

Механізм розрахунку середньооблікової чисельності штатних працівників такий: визначається середньооблікова чисельність працівників окремо по кожному місяці підсумовуванням кількості працівників облікового складу за кожний календарний місяць і діленням отриманого результату на кількість календарних днів цього місяця. Розрахунок здійснюється по кожному місяці року (із січня по грудень), потім дані підбиваються, і отримана сума ділиться на 12. Отриманий результат і дорівнюватиме середньообліковій чисельності штатних працівників, від якої береться норматив у розмірі 4 %.

Відповідно до п. 3.4 наказу Мінпраці від 10.02.07р. №42 “Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” та Інструкції із заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість інвалідів” дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (ряд.01) середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства установлена інвалідність (ряд.02), і кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (ряд. 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (п.2 і п.3 листа Мінпраці та соціального захисту населення і фонду соціального захисту інвалідів від 26.03.07р. №1/6-172).

Також варто врахувати, що для розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників не враховуються особи, що працюють за цивільно-правовими договорами (пп.2.6.2 Інструкції №286) і сумісники, прийняті на роботу з інших підприємств (пп.2.6.1 Інструкції №286).

Для знову створених підприємств середньооблікова чисельність штатних працівників за рік визначається шляхом підсумовування показників тих місяців, у яких підприємство працювало, і отримана сума ділиться 12 (пп.3.2.6 Інструкції №286). Саме такий підхід необхідний при розрахунку нормативу при збільшенні протягом звітного року кількості штатних працівників на підприємстві до кількості більше (або рівної) восьми особам.

Отже, підприємство розрахувало норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Що далі?

Звіт про вакансії

Підприємство зобов’язане проінформувати службу зайнятості про будь-які наявні у нього вакансії (ст. 0 Закону України від 01.03.91р. №803-XII “Про зайнятість населення”, далі - Закон №803). На підприємства будь-якої форми власності покладено обов’язок сприяти проведенню державної політики зайнятості шляхом інформування про наявність вакантних робочих місць (посад), у тому числі з неповним робочим днем.

Відповідно до п.4 ст.20 Закону №803 підприємство за наявності вакансій, у тому числі і для праце­влаштування інвалідів, зобов’язано подати до Фонду зайнятості за місцем своєї реєстрації звіт за формою №3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, що заповнюєть­ся відповідно до “Інструкції із заповнення форми № 3-ПН”, затвердженої наказом Мінпраці та соціальної політики України від 19.12.05р. №420. У цьому звіті підприєм­ство наводить характеристику вакантного місця із зазначенням посади, професії, характеру та режиму роботи, умов праці. А також вимоги до претендента на вакантне місце. І тут немає протиріччя з п.3 ст.19 Закону №875:

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць …

Для того щоб служба зайнятості підшукала підприєм­ству на вакантне місце працівника, а підприємство тим самим виконало норматив із працевлаштування інваліда, дані, які підприємство надсилає до Фонду зайнятості у своєму звіті за формою №3-ПН, повинні бути такі, щоб необхідного підприємству працівника можна було знайти (дуже важко знайти, наприклад, секретаря) на оклад, що дорівнює мінімальній зарплаті, але зі знанням декількох іноземних мов і двома вищими освітами - технічною і медичною тощо). Якщо підприємство хоче працевлаштувати інваліда, воно у звіті за формою №3-ПН заповнює додатково графу 15 під шифром 11.

Розрахувавши чисельність штатних працівників відповідно до п. 3 “Інструкції зі статистики кількості працівників», затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.05р. №286 (далі - Інструкція №286), підприємство визначило 4-відсотковий норматив, округлило отриманий результат за «правилом парної цифри” (лист Держкомстату від 27.03.06р. №09/3-9/116):

Округляються цифри поступово справа наліво: якщо остання значима цифра менше або дорівнює “4”, вона відкидається; якщо більше або дорівнює “6” - найближча ліворуч від неї значима цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значима цифра “5”, найближча зліва від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін (правило парної цифри).

І одержало кількість інвалідів, яких повинне прийняти на робочі місця, ним створені.

Тепер виникає питання, коли підприємству необхідно повідомити службу зайнятості про наявність вакансій. Розглянемо відповідь на це питання детально з тієї простої причини, що деякі з наведених нижче дій має здійснювати безпосередньо бухгалтер. І хоча звітність до служби зайнятості відноситься до статистичної звітності, мабуть, тільки на дуже великому підприємстві її заповненням і подачею займається кадрова служба підприємства, у всіх інших випадках цим займається бухгалтер.

Пункт 4 ст.20 Закону України від 01.03.91р. №803-XII “Про зайнятість населення” (далі - Закон №809) зобов’язує підприємства звітувати за наявними вакансіями щомісяця:

Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загально­обов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

В «Інструкції щодо заповнення форми №3-ПН “Звіт про наявність вакансій”, затвердженої наказом Мінпраці та соціальної політики України від 19.12.05р. №420 у самій формі звітності строк подання зазначено «за наявності вакансії» на відміну від старої форми №3-ПН “Звіт про явність вільний робочих місць (вакантних посад) і необхідність у працівниках”, що втратила силу відповідно до наказу Держкомстату від 30.11.05р. №392, де було зазначено, що цей звіт подається до служби зайнятості щомісяця 28 числа. Тому не буде порушенням, якщо за наявності вакансії підприємство повідомить про неї службі зайнятості до кінця місяця, в якому така вакансія виникла.

Приватні підприємці взагалі не зобов’язані повідомляти про наявність вакансій:

У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

Вакансія саме для прийняття на роботу інваліда обу­мовлюється підприємством у графі 15 Звіту за формою №3-ПН.

У графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України “Про зайнятість населення”, із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Як підприємству побудувати свої відносини з Фондом соціального захисту інвалідів (далі - Фонд)? Знову ж, реєстрація у Фонді не входить до прямих посадових обов’язків бухгалтера, але проходити перевірки та сплачувати штрафні санкції за нереєстрацію у Фонді або невиконання нормативу робочих місць повинен бухгалтер. Тому він має бути в курсі всіх питань, що стосуються як реєстрації у Фонді, так і питань атестації робочих місць. Не говорячи вже про те, що віднесення понесених витрат, пов’язаних з працевлаштуванням (включаючи і витрати на створення робочого місця), і правомірність включення цих витрат до валових витрат - це вже пряма робота бухгалтера. Відповідно до ч.7 ст.19 Закону України від 21.03.91р. №875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон №875) порядок реєстрації у Фонді, строки подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контроль за виконанням нормативу робочих місць, перевірка підприємств щодо їхньої реєстрації у Фонді, подання щорічних звітів і сплати адміністративно-господарських санкцій визначається КМУ (постанова від 31.01.07р. №70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, далі - Постанова №70).

Порядок реєстрації у Фонді

Підприємства, організації, установи і приватні підприємці, в яких за основним місцем роботи працюють вісім і більше чоловік (далі - підприємства), зобов’язані реєструватися у Фонді за місцем своєї держреєстрації. Для цього вони подають або надсилають рекомендованим листом Фонду “Заяву про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів” за формою №1 (далі - Заява), затверджену наказом Мінпраці та соціальної політики України від 14.03.07р. №98 (далі - Наказ №98), і копію свого свідоцтва про держреєстрацію. Бюджетні підприємства додатково подають копію довідки про включення їх до Реєстру неприбуткових організацій і установ відповідно до “Положення про Реєстр неприбуткових організацій та установ”, затвердженого наказом ГНАУ від 11.07.97р. №232.

Строк подання Заяви обумовлений тільки для знову створених підприємств, а також підприємств, у яких кількість працівників збільшилася до восьми (змінилася їхня назва або місцезнаходження), - протягом десяти робочих днів від дня їх держреєстрації або внесення змін до держреєстра.

Підприємства, до складу яких входять інші підприєм­ства або відокремлені підрозділи, разом із Заявою за формою № 1 подають Фонду “Перелік підприємств, що ввійшли до складу господарського об’єднання, і/або від­окремлених підрозділів роботодавця” за формою додатка до п.1.3 “Інструкції про заповнення форми №10-ПИ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, затвердженої наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.02.07р. №42 (далі - Інструкція №42). Самим філіям у Фонді реєструватися не треба, тому що вони не мають статусу юрособи (лист Мінпраці та соціальної політики України і Фонду соціального захисту інвалідів від 03.05.07р. №1/5-393).

Оригінали документів підприємство пред’являє при поданні Заяви. Якщо документи надсилаються пош­тою, то копії документів необхідно завірити нотаріально. Фонд протягом десяти робочих днів після реєстрації рекомендованим листом надсилає підприємству повідомлення за формою №2 “Довідка про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів” (Наказ №98).

Дії підприємства з працевлаштування інваліда

Хто повинен “шукати” інваліда для працевлаштування на підприємстві? Закон №875 ставить за обов’язок підприємству знайти і працевлаштувати інваліда. Як це здійснити на практиці? Стаття 18 Закону №875 говорить про те, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Інвалід може, але не зобов’язаний сам шукати собі місце роботи. А підприємство самостійно працевлаштовує в себе працівника, що одержав інвалідність на цьому підприємстві, з урахуванням професійних навичок, рекомендацій медико-соціальної експертизи та побажань самого працівника. Причому це не обов’язково має бути інвалідність у результаті нещасного випадку на виробництві. Закон ясно говорить: інвалідність сталася з працівником підприємства, а в результаті чого, не оговорюється. До зобов’язань підприємства входить створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (у т.ч. і спеціальні місця), забезпечення умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, і надання працівникові-інвалідові всіх передбачених законодавством соціально-економічних гарантій.

Порядок працевлаштування інваліда на підприємстві оговорено у ст.181 Закону №875: інвалід, що не досяг пенсійного віку та бажає працювати, повинен зареєструватися як безробітний у службі зайнятості за місцем свого проживання. І вже служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК), кваліфікаційних вимог і його побажань у межах тих вакансій, які подані підприємствами. Про це прямо говорить і Закон України від 06.10.05р. №2961-IV “Про реабілітацію інвалідів в Україні” (далі - Закон №2961), ст.9 якого визначає основні повноваження Фонду. Центральний орган виконавчої влади Фонду організовує працевлаштування інвалідів через державну службу зайнятості, сприяє створенню робочих місць для них, у тому числі шляхом надання державної підтримки виробничій діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів;

Тобто підприємство повинне створити робочі місця і повідомити службу зайнятості про те, яку категорію інвалідів воно може прийняти на такі створені ним місця. А служба зайнятості вже направляє на ці створені підприємством робочі місця зареєстрованих у ній інвалідів з урахуванням їх побажань, рекомендацій МСЕК і професійних навичок.

Атестація робочого місця інваліда

Законом України від 14.10.92р. №2694-ХІІ «Про охорону праці» (далі - Закон №2694) передбачено, що всі підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій МСЕК та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів з безпеки праці, що відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників. Цю ж вимогу містить і КЗпП: підприємство зобов’язане організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, установити на їхнє прохання неповниний робочий день або непов­ний робочий тиждень і створити пільгові умови праці (ст.172 КЗпП).

Що означає “створити робоче місце для працевлаштування інваліда”? Закон №2961 дає визначення робочого місця: робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного чи тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях і спеціального робочого місця інваліда спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Зрозуміло, що робоче місце для інваліда необхідно створити з урахуванням дуже багатьох параметрів, що, в основному, залежать від ступеня обмеження фізичних можливостей прийнятого працівника. Якщо ви приймаєте на роботу офісного працівника з інвалідністю 3-ї групи, то, швидше за все, вам належить дотримуватися тільки рекомендацій з медичних показників його захворювання, а вимоги до його робочого місця нічим не будуть відрізнятися від загальних вимог, пропонованих до будь-якого офісного робочого місця. Це загальноприйняті санітарні норми (такі, як освітленість, загазованість тощо).

А якщо ви приймаєте на роботу інваліда із серйозними обмеженнями фізичних можливостей, то в цьому випадку варто передбачити наявність пристосувань, що допомагають такому працівникові адаптуватися до умов праці на підприємстві. Тут без спеціальних служб, які б спроектували й установили не місці такі пристосування, не обійтися.

“Готовність” робочого місця для працевлаштування інваліда перевіряється шляхом проведення його атестації. Чи всі робочі місця підлягають атестації? Очевидно, так. Про це прямо говорилося в попередній постанові КМУ від 03.05.95р. №314 “Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів” (далі - Постанова №314), скасованого Постановою №70, що поділила робочі місця на звичайні та спеціальні (п.2 Постанови №314):

Робочим місцем інваліда може бути: звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування; спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда. Це робоче місце може бути створено як на виробництві, так і вдома. КМУ, проте, для цілей атестації говорить тільки про робочі місця, вже не поділяючи їх на звичайні та спе­ціальні (п.3 Постанови №314):

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно … атестоване спеціальною комісією підприємства … і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

А тому що в Постанові №70 взагалі не згадується атес­тація робочого місця, то Мінпраці роз’ясняє це питання так (лист Мінпраці від 19.02.07р. №341/19/71-07): атестація робочого місця для працевлаштування інваліда проводиться на загальних підставах відповідно до “Порядку проведення атестації робітників за умовами праці”, затвердженого постановою КМУ від 01.08.92р. №442 (далі - Порядок №442).

Основною метою атестації є врегулювання питання реалізації права працівника на безпечні умови праці. Як організувати роботу з проведення атестації робочого місця, роз’яснено в “Методичних рекомендаціях з проведення атестації робочих місць за умовами праці”, затверджених постановою Мінпраці від 01.09.92р. №41 (далі - Рекомендації №41). Підприємству можна прийняти їх за аналог для атестації “свого” робочого місця для працевлаштування інваліда. Не варто тільки забувати, що Рекомендації №41 розроблені для атестації тих робочих місць, на яких технологічний процес, обладнання, використовувана сировина та матеріали можуть бути потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів. Наведемо тільки загальні вимоги до проведення атестації робочого місця, використовуючи Рекомендації №41. А ви з цих загальних виберіть ті, які підходять під ваше конкретне робоче місце з урахуванням медичних показників прийнятого на роботу інваліда.

Отже, відповідно до Рекомендацій №41 атестація робочого місця передбачає, зокрема (п.1.4 Рекомендації №41):

1) дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, які проводять або санітарні лабораторії підприємства, або на договірній основі лабораторії територіальних епідеміологічних санстанцій (п.1.6 Рекомендацій №41);

2) комплексну оцінку виробничого середовища і характеру праці відповідно до вимог стандартів, санітарних норм і правил;

3) розробку заходів щодо оптимізації безпеки праці.

Витрати підприємства на виконання всіх робіт з атестації робочого місця, включаючи будь-які роботи з дослідження санітарно-гігієнічних норм і правил, розробку, проектування й облаштування (як самого робочого місця, так і підходів до нього), обладнання всіх побутових зручностей, необхідних для забезпечення працівника всіма необхідними для нормальної діяльності умовами, правомірно віднести на валові витрати підприємства (як віднести - напряму або через амортизацію, розглянемо в наступній публікації).

Нагадуємо про обов’язковість наявності «виправдувальних» документів (таких, як договори, акти виконаних робіт із зазначенням повного переліку виконаних робіт) при залученні до робіт сторонніх організацій. Якщо роботи з атестації проводяться силами підприємства, наказом по підприємству обумовлюється перелік проведених робіт, перелічуються служби підприємства, задіяні в розв’язанні цього питання, і всіма задіяними службами подаються звіти про виконану роботу.

Періодичність атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу на п’ять років (п.1.5 Рекомендацій №41).

Відповідно до Закону України від 06.10.05р. №2961-IV “Про реабілітацію інвалідів в Україні” (далі - Закон №2961) інвалід працевлаштовується на підприємство з урахуванням індивідуальної програми реабілітації, що розробляється медико-соціальною експерт­ною комісією (далі - МСЕК). Один екземпляр індивідуальної програми, складений за формою, затвердженою у встановленому порядку Міністерством охорони здоров’я (далі - МОЗ), підписаний керівником МСЕК і завірений її печаткою, знаходиться в інваліда.

Індивідуальна програма реабілітації є обов’язковою для виконання всіма роботодавцями (ст.23 Закону №2961). На цьому наполягає і Мінпраці, відповідаючи на запитання, яким саме Законом на даний момент установлено механізм проведення атестації робочого місця для інваліда (п.6 листа Мінпраці та соціальної політики України і Фонду соціального захисту інвалідів від 28.02.07р. №1/6-110).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006р. №1836 “Про реалізацію статті 181 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний (далі - інвалід), спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.

Прийняття на роботу інваліда

Інвалід повинен обов’язково працювати на основному місці роботи, тобто посаду, на яку він зараховується, необхідно передбачити штатним розкладом і до трудової книжки такого працівника внести відповідний запис про прийняття на роботу (ч.5 ст.19 Закону України від 21.03.91р. №875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон №875)). Підтвердженням того, що прийнятий працівник є інвалідом, є відповідні документи: копія довідки МСЕК про групу та причину інвалідності та копія пенсійного посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, виплачуваної замість пенсії, які повинні зберігатися в кадровій справі працівника.

Працівник повинен працювати на підприємстві на атестованому робочому місці.

Для організації та проведення атестації керівник видає наказ по підприємству, в якому (п.2.1 “Методичних рекомендацій з проведення атестації робочих місць за умовами праці”, затверджених постановою Мінпраці від 01.09.92р. №41, далі - Рекомендації №41):

1) визначає основні завдання атестації;

2) затверджує склад постійно діючої атестаційної комісії та визначає її повноваження;

3) встановлює строки і графік проведення робіт і взаємодію з організаціями експертизи праці та епідеміологічною санітарною службою;

4) оцінює проектні та науково-технічні можливості підприємства і необхідність залучення до розробки заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів спеціальних підприємств.

До складу атестаційної комісії входять головні фахівці, працівники відділу кадрів, праці та зарплати, охорони праці, органів охорони здоров’я підприємства, представники громадських організацій (п.2.2 Рекомендацій №41).

Після виконання всіх передбачених наказом заходів, робоче місце атестується атестаційною комісією. З результатами атестації необхідно ознайо­мити і працівника, зайнятого на такому робочому місці. Матеріали атестації є документами суворої звітності і повинні зберігатися на підприємстві протягом 50 років (п.п.6.8 і 6.9 Рекомендацій №41).

Документом, що підтверджує атестацію робочого місця інваліда, може служити “Карта умов праці” (додаток №2 до Рекомендацій №41).

Група інвалідності прийнятого на роботу інваліда значення не має (п.1 листа Мінпраці та соціального захисту населення і фонду соціального захисту інвалідів від 26.03.07р. №1/6-172, далі - Лист №172).

Працівника-інваліда не обов’язково приймати на роботу з початку року (п.2 і п.3 Листа №172). Норма з працевлаштування інваліда вважається виконаною, якщо інвалід відпрацював на підприємстві шість місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу будуть відповідати цим шести місяцям звітного року відповідно до ч.2 п.3.2 “Інструкції зі статистики кількості працівників”, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.05р. №286 (далі - Інструкція №286).

Частина 1 ст.56 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) припускає за згодою сторін трудового договору встановлення неповного робочого дня або неповного робочого тижня, а відповідно до ст.172 КЗпП на прохання інваліда власник зобов’язаний установити йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень і створити пільгові умови праці. Абзац 4 ст.18 Закону №875 дозволяє інвалідові, не спроможному працювати на підприємстві, працевлаштуватися за умови виконання роботи вдома.

Є ще один спосіб виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інваліда - забезпечення роботою інвалідів на підприєм­ствах громадської організації інвалідів через створення з таким підприємством господарських об’єднань з метою координації виробничої, наукової або іншої діяльності для розв’язання загальних економічних і соціальних завдань (ч.6 ст.19 Закону №875). Відповідно до частин 4 і 5 ст.118 і частини 3 ст.119 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарські об’єднання підприємств є юридичними особами, що діють на підставі установчого договору і/або уставу, та підлягають державній реєстрації. Процедура зарахування робочих місць до нормативу у госпоб’єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів, визначена «Порядком зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у норматив таких робочих місць у господарських об’єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів» затверджений постановою КМУ від 31.12.07р. №70.

Дотації на створення робочих місць для інвалідів

Абзацем 8 ст.20 Закону №875 передбачено надання роботодавцеві цільової поворотної допомоги на строк до трьох років для створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Відповідно до ч. 4 ст.181 Закону №875 Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнято­сті … у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Такий «Порядок надання дотації роботодавцеві за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості» затверджений КМУ постановою від 27.12.2006р. №1836 (далі - Порядок №1836) і визначає механізм надання роботодавцеві юридичній або фізичній особі (крім бюджетних і неприбуткових організацій) коштів на покриття витрат зі створення підприємством спеціального робочого місця.

На що варто звернути увагу.

1. Роботодавець повинен зареєструватися у Фонді соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) і в службі зайнятості як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

2. Кошти виділяються тільки на створення спеціальних робочих місць, визначення яких дане в п.2 Порядку №1836: спеціальне робоче місце для інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, які потребують здійснення додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо. Потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний (далі - інвалід), спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною про­грамою реабілітації.

3. Дотація надається за умови, що з інвалідом, працевлаштованим на підприємство за направленням служби зайнятості, укладено трудовий договір, що не буде з ним розірваний з ініціативи роботодавця протягом двох років від дня працевлаштування.

Дотація надається роботодавцеві за місцем його реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Порядок надання дотації та перелік надаваних документів наведено у п.6 Порядку №1836.

Фонд зайнятості укладає з роботодавцем договір про працевлаштування інваліда і надання дотації на створення для нього робочого місця, в якому вказуються дані інваліда, що приймається на роботу за направленням служби зайнятості (прізвище, ім’я, по батькові, адреса проживання, займана посада, порядок і розмір дотації, що перераховується). Також вказується розмір витрат на створення спеціального робочого місця (перелік виконуваних робіт, основного і додаткового обладнання, технічного оснащення), строк введення в експлуатацію спеціального робочого місця, дата прийняття інваліда на постійну роботу, відповідальність сторін за порушення договору.

Дотація на створення одного робочого місця видається підприємству в сумі, що не перевищує 40 мінімальних зарплат, які діють на момент укладання договору.

По закінченні дії договору роботодавець повертає Фонду зайнятості суму дотації, збільшену на індекс інфляції за весь період користування дотацією (абз.2 п.10 Порядку №1836).

Дотації на створення робочих місць для інвалідів

Статтею 181 Закону України від 21.03.91р. №875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачена можливість одержання підприємством позички на поворотній основі для створення спеціального робочого місця для працевлаштування інвалідів (далі - дотація), надаваної державною службою зайнятості (далі - служба зайнятості) за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд).

У випадку виконання підприємством нормативу створення робочих місць з працевлаштування інвалідів шляхом створення спеціального робочого місця за дотаційні кошти алгоритм дій підприємства виглядає так:

1. Підприємство, ухваливши рішення щодо прий­няття на роботу інваліда на спеціальне робоче місце, самотужки або силами спеціальних служб на договірних засадах визначає всі заходи, які необхідно провести для того, щоб робоче місце, на яке планується прийняти інваліда, відповідало всім припустимим нормам і правилам.

2. Проаналізувавши інформацію про обладнання робочого місця, призначеного для роботи на ньому інваліда, служби підприємства визначають перелік необхідних для виконання робіт і матеріалів і складають кошторис витрат, необхідних для створення спеціального робочого місця.

3. Адміністрація підприємства аналізує майбутні витрати на обладнання робочого місця і прий­має рішення провести всі або частину передбачених кошторисом робіт за рахунок дотації Фонду. Визначає розмір і строк надання такої дотації. Службі зайнятості надсилається лист зі згодою прий­няти на роботу інваліда на спеціальне робоче місце з обґрунтованим проханням у наданні дотації.

4. Рішення про надання або відмову в наданні такої дотації приймається службою зайнятості за узгодженням з Фондом на підставі документів, надаваних підприємством разом з листом (п.п.4-6 “Порядка надання дотації роботодавцеві за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості”, затвердженого постановою КМУ від 27.12.06р. №1836, далі - Порядок №1836):

1) довідки, виданої податковою інспекцією про відсутність у підприємства заборгованості перед бюджетом і державними фондами зі сплати податків і зборів;

2) довідки про те, що протягом останніх шести місяців не проводилася реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення штату за посадою, на яку приймається інвалід;

3) кошторис витрат на створення обумовленого в договорі спеціального робочого місця або місць, призначених для працевлаштування інвалідів;

4) техніко-економічне обґрунтування повернення дотації по закінченні договору.

Причому роботодавець, у якого чисельність штатних працівників менше 8 чоловік, також може одержати дотацію (питання 1 листа Мінпраці та соціальної політики України і Фонду соціального захисту інвалідів від 08.05.07р. №1/5-413, далі - Лист №413).

5. Якщо службою зайнятості прийняте позитивне рішення про одержання підприємством дотації, то з підприємством укладається договір про працевлаштування інваліда, в якому зазначено розмір витрат на створення спеціального робочого місця з переліком виконуваних робіт, основного і додаткового обладнання, технічного оснащення.

Тепер відповідно до затвердженого кошторису необхідно обладнати спеціальне робоче місце, на яке буде працевлаштовано інваліда. На підставі кошторису підприємство самотужки або за допомогою сторонніх організацій проводить всі необхідні роботи. Результатом того, що робоче місце готове до прийняття інваліда, є те, що таке робоче місце атестується атестаційною комісією підприємства.

Інваліда необхідно прийняти на роботу на атестоване робоче місце. Тому в договорі зі службою зайнятості і вказується конкретно строк введення в експлуатацію спеціального робочого місця і дата прийняття інваліда на постійну роботу.

Витрати на створення спеціального робочого місця

Розглянемо, як підприємству відобразити отриману дотацію в бухгалтерському і податковому обліку.

У податковому обліку у підприємства, що працює на загальній системі оподаткування, отримана дотація збільшує валові доходи підприємства на підставі останнього абзацу пп.4.1.6 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємства” (далі - Закон №334) і включається до складу доходу від інших джерел: суми дотацій і субсидій з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Для підприємства - платника єдиного податку також все начебто ясно. Абзац 5 п.1 Указу Президента України від 03.07.98р. №727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (далі - Указ №727) прямо говорить про те, що

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто отримана підприємством дотація не оподат­ковується єдиним податком. З цим згодна і ДПАУ, правда щодо дотації на створення робочих місць для працевлаштування безробітних (консультація в «Віснику податкової служби» за листопад 2004 року №42 (324) с.43). Як завжди є і протилежна думка ДПАУ, що стосується поворотної фінансової допомоги (а дотація видається підприємству на поворотній основі). І в цьому випадку ДПАУ вважає, що таку допомогу підприємство повинне враховувати в складі позареалізаційних доходів як виручку від інших операцій і оподатковувати єдиним податком (консультація у “Віснику податкової служби” лютий 2006 року №7 (386) с.50). Але з такою думкою ДПАУ не згодний Держкомпідприємництва (листи від 28.10.2004р. №7489, від 13.09.2006р. №6645 і від 12.12.2006р. №8939). Наша думка також збігаєть­ся з вимогами абзацу 5 п.1 Указу №727 і думкою Держкомпідприємництва: дотація не оподатковується єдиним податком.

Тепер поговоримо про валові витрати.

Витрати, понесені підприємством і пов’язані з виконанням всіх робіт з атестації робочого місця, включаючи роботи з дослідження санітарно-гігієнічних норм і правил, розробки, проектування і облаштованості як самого спеціального робочого місця, так і підходів до нього, обладнання всіх побутових пристроїв, необхідних для забезпечення працівника всіма умовами для нормальної діяльності, відносяться до валових витрат підприємства (прямо або через амортизацію). Про це прямо говориться в постанові КМУ від 27.06.03р. №994 “Про затвердження переліку заходів і затверждення переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат” (далі - Перелік №994), п.2 якого говорить:

Установити, що:

-визначені в переліку заходи та засоби з охорони праці, витрати на які належать до валових витрат юридичної особи, що відповідно до законодавства використовує найману працю, здійснюються з урахуванням вимог підпунктів 5.4.1, 5.4.2, 5.4.7 і 5.4.10 статті 5 та підпункту 8.7 статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”;

-суми витрат, сплачених (нарахованих) у зв’язку з вжиттям заходів та придбанням засобів з охорони праці, які є складовою частиною підготовки, організації і ведення виробництва, а також суми заробітної плати виконавців робіт або інші витрати на заходи та засоби з охорони праці відповідно до переліку повинні враховуватися у складі валових витрат лише один раз;

-у податковому та бухгалтерському звіті сума асигнувань та фактичні витрати на зазначені цілі наводяться окремим рядком.

А в самому переліку є така стаття, як проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці і витрати на аудит з охорони праці (п. 3 Переліку №994).

Не зайва річ нагадати, що підприємство повинне мати всі виправдувальні первинні документи з понесених витрат. По-перше, це вимога абз.4 пп.5.3.9 Закону №334. По-друге, витрата дотаційних коштів підлягає щоквартальній перевірці службою зайнятості разом з Фондом (п.13 “Порядку надання дотації роботодавцеві за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості”, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2006р. №1836). І у випадку виявлення факту нецільового використання коштів підприємство зобов’язане повернути отриману дотацію з урахуванням індексу інфляції, нараховану за весь час користування дотацією.

Звітність перед Фондом соціального захисту інвалідів

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України від 21.03.91р. №875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон №875) підприємства, установи й організації, а також приватні підприємці, які використовують найману працю і в штаті яких перебуває 8 і більше осіб (далі - підприємства), повинні не тільки надавати створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, але і звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) про їхнє працевлаштування або непрацевлаштування відповідно до «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що викорис­товують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженим постановою КМУ від 31.01.07р. №70 (далі - Постанова №70). Форма звіту й інструкція з його заповнення затверджена наказом Мінпраці від 10.02.07р. №42 “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” та Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) “Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” (далі - Інструкція №42).

Звіт за формою №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» (далі - Звіт) подається або надсилається рекомендованим листом Фонду за місцем реєстрації підприємства один раз на рік до 1 березня року, наступного за звітним (п.2.1 Інструкції №42). При надсиланні Звіту поштою підприємству не потрібно дотримуватися строків, передбачених пп.4.1.7 Закону України від 21.12.00р. №2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (обмеження за строком при надсиланні звітності поштою не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення граничного строку її подання), тому що Закон №2181 установлює порядок погашення зобов’язань за податками та зборами (обов’язковими платежами) перед бюджетом і державними цільовими фондами, а відповідно до п. 1 “Положення про Фонд соціального захисту інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 26.09.02р. №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому і не є державним цільовим фондом. Також п.4.1.7 Закону №2181 розповсюджується на податкові декларації (розрахунки), Звіт до них не відноситься (п.1.11 Закону №2181).

Тепер про заповнення самого Звіту.

У рядку 01 підприємство проставляє середньо­облікову чисельність своїх штатних працівників відповідно до п.3.2 “Інструкції зі статистики кількості працівників”, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.05р. №286.

У рядку 02 Звіту вказується кількість працюючих в штаті підприємства інвалідів на підставі отриманого “Рішення про зарахування (відмову в зарахуванні) кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу робочих місць за 20__ рік” за формою додатка №4, затвердженого наказом Мінпраці від 14.03.07р. №98 «Про затвердження форм документів для реєстрації роботодавців у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів і виконання ними нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів».

До рядка 03 заноситься норматив з працевлаштування інвалідів, що розраховується підприєм­ством так: показник рядка 01 множиться на 4 % (норматив відповідно до ст.19 Закону №875) і отриманий результат округляється до цілого числа відповідно до правил округлення¹. Якщо на підприємстві працює від 8 до 25 осіб, у рядку 03 проставляється 1 .

У рядку 04 записується фактичний річний фонд оплати праці штатних працівників у тис. грн, що відповідає рядку 4010 річного статистичного “Звіту з праці” за формою № 1-ПВ, затвердженого наказом Держкомстату від 12.08.05р. №236 (з 1-го кварталу 2008 року підприємства будуть подавати нову форму звіту, затверджену наказом Держкомстату від 17.07.07р. №223, так що номер рядка може змінитися).

Результат рядка 05 - середньорічна зарплата одного штатного працівника виходить шляхом ділення річного фонду оплати праці, вираженого в гривнях, на середньооблікову чисельність штатних працівників.

Потім підприємство порівнює показники рядків 02 і 03. Якщо рядок 03 більше рядка 02, то це означає, що воно не виконало нормативу з працевлаштування інвалідів і повинне заплатити штраф – адміністративно-господарську санкцію (далі - санкція). У такому випадку підприємство заповнює рядок 06, в якому відображає суму санкції. Це стосується всіх, включаючи і підприємства, що працюють на єдиному податку (лист Мінпраці та соціальної політики України і Фонду соціального захисту інвалідів від 07.03.07р. №1/5-218).

Сума санкції розраховується як добуток фактичної середньорічної зарплати штатного працівника підприємства та кількості інвалідів, яким підприєм­ство не надало робочі місця відповідно до розрахованого нормативу (якщо на підприємстві працює більше 15 штатних працівників) або половини цієї суми (якщо на підприємстві працює від 8 до 15 осіб) (п.3.7 Інструкції №42). Підприємство, на якому працює 15 осіб (включно), суму санкцій визначає в розмірі половини середньої річної заробітної плати (лист Мінпраці й Фонду від 17.04.2006р. №06ю-75/667).

Сплата адміністративно-господарських санкцій

Санкції сплачуються до відділення Фонду за місцем реєстрації виходячи з розміру фактичної середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів, і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону №875 санкції і розраховуються, і сплачуються підприємством самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. «Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» затверджений постановою КМУ від 31.01.07 №70.

¹ Округлення відбувається за правилом парної цифри: цифри округляються поступово, справа наліво: якщо остання значима цифра менше або дорівнює «4», вона відкидається, якщо більше або дорівнює «6», то найближча ліворуч від неї значима цифра збільшується на одиницю (лист Держкомстату від 27.03.06р. №09/3-9/116). Якщо остання значима цифра – “5”, найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.

Приклад 1

Середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві за 2006 рік склала 50 чоловік. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 2 особи (50 х 4 /100). Підприємство в 2006 році працевлаштувало одного інваліда. Фонд оплати праці штатних працівників за 2006 рік склав 240,0 тис. грн. Підприємство заповнило звіт за формою №10-ПІ і в строк до 1 березня 2007 року надіслало його рекомендованим листом Фонду за місцем своєї реєстрації.

Порушення строку сплати санкцій спричиняє нарахування пені на всю суму недоїмки за весь її строк у розмірі 120 % річних від дисконтної ставки НБУ, що діяла на момент сплати, за кожний день прострочення платежу (п.3.1 “Порядку нарахування пені та її сплати”, затвердженого наказом Мінпраці від 15.05.2007р. №223 (далі - Наказ №223). Причому строк стягнення адміністративно-господарських санкцій не обмежений позовною давністю. Про це прямо сказано в ч.4 ст.20 Закону №875.

Загальна сума пені визначається так: пеня, що розрахована за один день, округляється до другого знака після коми в загальному порядку арифметичного округлення, а результат множиться на кількість днів прострочення (п.3.1 Наказу №223). Пеня на пеню не нараховується (п.3.2 Наказу №223).

Нарахування пені здійснюється на дату фактичного погашення боргу або його частини. При частковому погашенні боргу сума такої частини визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частину боргу (п.3.7 Наказу №223).

Якщо Фонд подає на підприємство позов до суду, то пеня розраховується Фондом на дату подання позовної заяви (п.3.7 Наказу №223).

Пеня сплачується за рахунок прибутку, що залишається після сплати всіх податків і зборів. У випадку відсутності в підприємства коштів на сплату пені сума може бути стягнута за рахунок майна роботодавця (п.3.8 Наказу №223).

Фонд роз’яснив, що пеня нараховується підприєм­ством тільки за штрафними санкціями, нарахованими в 2006 році за підсумками 2005 року, тобто за попередні роки пеня не нараховується (лист Фонду від 11.10.05р. №07-405/1265-485/2):

… відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 №1-рп/99 надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачене шляхом прямої вказівки на це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тому, з урахуванням того що така вказівка в названому Законі №2602-IV відсутня, відповідно її дія не поширюється на правовідносини суб’єктів господарювання (насамперед відділень Фонду і підприємств), що склалися до 22.06.2005р. Таким чином, з урахуванням того що правовідносини з приводу стягнення штрафних санкцій відділеннями Фонду із суб’єктів господарювання склалися до набрання чинності нового Закону, здійснювати в 2006 році нарахування пені за 2005 рік буде неправомірним.

Приклад 2

Підприємство (див. приклад 1) розрахувало суму адміністративно-господарської санкції в розмірі 4800,00 грн, але перерахувало її Фонду 02.06.07р. Розрахунок пені здійснюється підприємством за кожний календарний день прострочення платежу, починаючи в 16.04.07р. і закінчуючи днем перерахування коштів на розрахунковий рахунок Фонду, тобто 04.06.07р. Дисконтна ставка НБУ на момент сплати дорівнює 8,0 % річних (діє з 01.06.07р.) Розрахунок одноденного розміру пені наведено у таблиці.

Таблиця 2

Сума пені за один день прострочення платежу: 4800,00 х 0,03 / 100 = 1,44 грн.

Кількість календарних днів прострочення — 50 (з 16.04.07 р. по 04.06.07 р.).

Сума пені, що підлягає сплаті: 1,44 х 50=72,00 грн.

Перевірки, проведені Фондом

Право Фонду перевіряти виконання підприємствами нормативу робочих місць для інвалідів, а також реєстрація цих підприємств у Фонді, подання звітів, сплата ними адміністративно-господарських санкцій закріплені на законодавчому рівні. Перевірки Фонду можуть бути як плановими, так і позаплановими, виїзними або невиїзними (п.3 “Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій і фізичних осіб, що використовують найману працю”, затвердженого постановою КМУ від 31.01.07р. №70, далі - Порядок №70).

Планові виїзні перевірки проводяться не частіше одного разу на календарний рік, і про їхній початок відділення Фонду повідомляє підприємству

… не пізніше ніж протягом десяти днів до початку проведення планової перевірки інформує у письмовій формі (з повідомленням) роботодавця про проведення перевірки із зазначенням дати її початку і закінчення.

Невиїзні перевірки проводяться на підставі звітів за формою №10-ПІ (п. 4 Порядку №70).

Позапланова виїзна перевірка проводиться за рішенням суду, за вимоги контрольно-ревізійних, податкових, правоохоронних органів і органів прокуратури і не залежить від кількості раніше проведених перевірок. Така перевірка може бути проведена і за бажанням роботодавця, а також у випадку неподання підприємством звіту за формою № 10-ПІ або подання цього звіту з помилками, які призвели до несплати сум адміністративно-господарських санкцій або їхньої сплати не в повному обсязі (п.5 Порядку №70).

Посадова особа Фонду перед початком перевірки пред’являє роботодавцеві підприємства, на якому проводиться перевірка, службове посвідчення і направлення на перевірку, підписане керівником Фонду і посвідчене печаткою, в якому проставляєть­ся дата його видачі, найменування відділення Фонду, що його видав, мета і вид перевірки (планова або позапланова), підстави для перевірки, дата початку і закінчення перевірки, а також прізвище уповноваженої особи (п.6 Порядку №70).

Строк проведення перевірки (як планової, так і позапланової) не має перевищувати трьох робочих днів і може бути продовжений у випадку виникнення непередбачених обставин, але не більше ніж ще на три робочі дні (п.7 Порядку №70).

Роботодавець у ході перевірки надає уповноваженій особі Фонду документи з переліку, визначеному п.8 Порядку №70, зокрема особисті картки працівників, копії документів, що підтверджують інвалідність працівників, штатний розклад, накази про прийняття, переведення і звільнення з роботи, табель обліку робочого часу, відомості нарахування зарплати, а також первинні документи, що сто­суються придбання матеріалів, обладнання, придбані підприємством за рахунок виділених йому дотацій, та інші.

У випадку виявлення фактів порушень уповноважена особа, що проводила перевірку, складає протокол про адміністративне порушення (п.10 Порядку №70) за формою, затвердженою Мінпраці, що заповнюється відповідно до «Порядку заповнення форми протоколу про адміністративні правопорушення посадовими особами Фонду соціального захисту інвалідів і його територіальних відділень (наказ Мінпраці від 14.03.2007р. №99).

Протокол заповнюється вповноваженими посадовими особами Фонду, перелік посадових осіб затверджується наказом керівника Фонду або керівником відділення Фонду (п.1.3 Порядку №99). Як відзначає Фонд, його територіальні відділення мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення за невиконання нормативу не тільки за результатами звітів, але і під час проведення перевірок на підприємстві, здійснюваних протягом року (лист Фонду від 14.07.2006р. №06ю-162/1274-3427/3).

Після проведення виїзної перевірки уповноважена особа Фонду складає акт у двох екземплярах, що підписується роботодавцем і уповноваженою особою в останній день проведення перевірки (п.11 Порядку №70). У разі відмови роботодавця підписати акт на ньому робиться відповідний запис. Екземпляр акту видається роботодавцеві під розпис на екземплярі Фонду, де також указується дата вручення акту роботодавцеві. Пояснення або незгода роботодавця з результатами перевірки подаються Фонду (або надсилаються поштою) у письмовому вигляді протягом трьох робочих днів після підписання акту.

Суперечки між Фондом і підприємствами (підприємцями) дозволяються адміністративними судами на підставі Кодексу адміністративного судочинства КАС (інформаційний лист ВХС від 07.02.2006р. №01-8/301).

Відповідальність посадових осіб підприємства за невиконання нормативу

Частина 2 ст. 1881 Кодексу України від адміністративних правопорушеннях від 07.12.84р. №8073-Х (далі - КУпАП) установлена адміністративна відповідальність (адмінштраф від 10 до 20 нмдг) за два порушення:

1) невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів;

2) неподання Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ.

Невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів

- тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як зазначає Фонд, адмінштраф, установлений ч.2 ст.1881 КУпАП, накладає на посадову особу, що має право приймати на роботу і звільняти працівників, а також фізичну особу, що використовує найману працю, а за неподання звіту за формою №10-ПІ - на посадову особу підприємства, зобов’язана надавати такий звіт (лист Фонду від 28.12.2006р. №06ю-389/2588, п.1 роз’яснення Фонду від 17.04.2006 р. № 06ю-75/667). Закон № 875 відповідальність за неподання звіту покладає на керівників підприємства (ч.10 ст.19 Закону №875).

Стаття 255 КУпАП передбачає при виявленні адмінпорушення, передбаченого ч.2 ст.1881 КУпАП, складати протокол про адміністративне порушення, що надсилається до суду за місцем здійснення правопорушення для стягнення з посадової особи адмінштрафу (п.2.7 і 2.10 Порядку №99). Якщо норми ч.2 ст.1881 КУпАП порушили кілька осіб, протокол складається на кожну особу окремо. Якщо одна посадова особа зробила два правопорушення, передбачені ч.2 ст.1881 КУпАП, складається один протокол (п.2.1 Порядку №99).

Протоколи про правопорушення мають право складати посадові особи органів Мінпраці (п.1 ч. 1 ст.255 КпАП), у тому числі посадові особи Фонду, як органу, що діє в складі Мінпраці та підкоряється йому.

Строк накладення адмінштрафу регулюється ст.38 КЗпП: адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через два місяці від дня здійснення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці від дня його виявлення.

Варто також звернути увагу на те, що адмін­штраф накладається не замість, а разом з адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст.20 Закону № 875.

Джерело сплати штрафних санкцій

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону №875 джерелом сплати санкцій (і пені) є прибуток підприємства, що залишається в нього після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів).

Фонд вважає, що якщо підприємство не одержує прибутки, а санкції і пеня сплачуються за рахунок інших джерел (п.3 Порядку №70), то в цьому випадку штрафні санкції стягуються за рахунок майна підприємства в порядку, передбаченому законом Фонд (листи Фонду від 09.10.2002р. №06ю-335/1504-447/2 і від 28.05.2003р. №07-237/624-144/2).

Фонд також вважає, що п. 3 Порядку №70 не суперечить вимогам ст.20 Закону №875 (лист Фонду від 27.03.2007р. №1/6-175).

Адміністративно-господарські санкції, що сплачуються підприємствами, ідуть на дотації іншим підприємства для створення робочих місць для інвалідів.

Працюючий на підприємстві інвалід має ще і свої, хоч маленькі, але пільги. Які це пільги і як їх необхідно враховувати бухгалтерові, ми розглянемо на прикінці нашої публікації.

Трудові відносини з інвалідом

Спочатку коротенько нагадаємо про трудові відносини підприємства з інвалідом, в регульованих Кодексом Законів про працю від 10.12.71р. (далі - КЗпП).

Так ст.26 КЗпП заборонено при прийнятті на роботу інваліда, що направляється на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи, встановлювати йому термін випробування.

Відповідно до ст.42 КЗпП при скороченні штату у зв’язку зі змінами в організації виробництва переважне право залишитися на роботі на цьому підприємстві при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається інвалідам війни (п.5 ст.42 КЗпП) та інвалідам, що дістали трудове каліцтво або професійне захворювання на цьому підприємстві (п.7 ст.42 КЗпП). Робота інваліда в нічний час (ст.55 КЗпП) і залучення його до понаднормових робіт (ст.63 КЗпП) допускається тільки за його згоди і якщо це не суперечить його медичним рекомен- даціям.

Стаття 172 КЗпП дозволяє встановлювати на прохання інваліда неповниний робочий день або неповний робочий тиждень і створювати йому пільгові умови праці. Що таке пільгової умови праці, розглянемо нижче. Неповниний робочий день або неповний робочий тиждень для роботодавця можуть бути вигідні, про що нагадує і сам Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) у своєму листі від 08.08.07р. №1/8-81):

Відповідно до п.2.4 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 (далі - Інструкція), до облікової кількості включаються штатні працівники, які прийняті або переведені за ініціативою адміністрації на роботу на неповний робочий день або неповний робочий тиждень (пп.2.4.3 Інструкції).

Також в пп.2.4.3 Інструкції зазначається, що в обліковій кількості ці працівники (які працюють неповний робочий день чи тиждень) враховуються за кожний календарний день як цілі одиниці, включаючи неробочі дні тижня, що обумовлені при зарахуванні на роботу.

Стара Постанова Ради Міністрів СРСР від 14.09.73р. №674 “Про заходи щодо подальшого поліпшення використання праці пенсіонерів за віком та інвалідів у народному господарстві та пов’язані з цим додаткові пільги” (далі - Постанова №674), яку ніхто не скасовував, дає керівникам право за узгодженням із профспілками зменшити інвалідам, що працюють на підприємстві, у зв’язку з їхньою зниженою працездатністю норми виробітку в такому розмірі: інвалідам III групи - не більше ніж на 10 %, а інвалідам I та II групи - на 20 % (п.5 Постанови №674). А також передбачає оплачувати працю інвалідам, які працюють вдома, за нормами, визначеними для інвалідів, що працюють на виробництві.

Для інвалідів I та II групи передбачений 6-годинний робочий день (п.6 Постанови №674).

Тривалість щорічної відпустки, установлена Законом України від 15.11.96р. №504/96-ВР “Про відпустки” (далі - Закон №504), також трохи більше, а саме інвалідам I та II групи надається 30 календарних днів основної відпустки (ст.6 Закону №504) і до 60 календарних днів додаткової, без збереження зарплати (ст.25 Закону № 504), надання якої обов’язкове за бажанням працівника. Для інвалідів III групи цей показник становить відповідно 26 і до 30 календарних днів. Відповідно до ст.12 Закону №504 дозволений поділ відпустки на частини будь-якої тривалості за умови, що основна частина складає не менше 14 календарних днів.

Причому працівникові-інвалідові надане право піти в чергову відпустку в будь-який сприятливий для нього час. І він може піти у відпустку повної тривалості, не відпрацювавши на підприємстві шість призначених місяців у перший рік роботи (ст.10 Закону №504). Також окремі пільги надаються працівникам-інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або тих, у кого інвалідність настала у зв’язку з її наслідками (Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII), і працівникам, чия інвалідність настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (Закон України від 23.09.99р. №1105-XIV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності”).

Тепер розглянемо пільги, надавані законодавством працюючому інвалідові в розрізі податків і зборів.

Податок з доходів фізичних осіб

Відповідно до пп.6.1.2 “є” Закону України від 22.05.03р. №889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі - закон №889) інвалідам I та II групи надається податкова соціальна пільга (далі - ПСП) у розмірі 150 %. При цьому до бухгалтерії підприємства інвалід повинен надати в обов’язковому порядку такі документи відповідно до «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженим постановою КМУ від 26.12.03р. №2035 (далі - Порядок № 2035), а саме:

1) “Заяву на застосування податкової соціальної пільги” за формою, затвердженою наказом ДПАУ від 30.09.03р. №461;

2) “пенсійне посвідчення або довідку медико-соціальної експертизи” (п.12 “7” Порядку №2035).

І пенсійне посвідчення і довідка медико-со­ціальної експертизи (далі - Довідка) залишається в інваліда на руках. Що необхідно подати в бухгалтерію підприємства, так це посвідчену ксерокопію цих документів. Тому що Порядком №2035 не обумовлюється їх нотаріальне посвідчення, то посвідчити ці документи може відділ кадрів підприєм­ства, звіривши копії документів з їх оригіналом. Міністерством охорони здоров’я встановлено строк перегляду групи інвалідності, що залежить від групи інвалідності та важкості захворювання. Термін дії Довідки зазначений у самій Довідці (Довідка може видаватися і безстроково). Бухгалтерові необхідно про це пам’ятати і вимагати від «свого» інваліда в призначений строк обновляти документи для одержання ПСП. ДПАУ нагадує, що на працюючих інвалідів ІІІ групи пільга, передбачена для інвалідів I та II групи, не поширюється (лист ДПАУ від 11.04.2007р. №1753/з/17-0715; 3461/6/17-0716; 3974/5/17-0716).

Варто пам’ятати, що відповідно до пп.6.5.1 Закону №889 інвалід (як і будь-який працівник підприємства) має право на ПСП тільки в тому випадку, якщо розмір нарахованої йому зарплати не перевищує суму, що дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи на 1 січня звітного року, помноженого на 1,4 й округленого до найближчих 10 гривень ((на 2007 рік цей доход складає 740 грн (525 грн х 1,4)).

Відповідно до пп.6.3.3 Закону №889 ПСП не може застосовуватися і, зокрема, якщо інвалід одержує дохід за виконання суспільних робіт, фінансованих за рахунок бюджету, є приватним підприємцем, причому незалежно від того, одержує він від такої діяльності дохід чи ні. На цьому наполягає ДПАУ (лист ДПАУ від 15.06.07р. №12131/7/17-0717).

Внески до соціальних фондів

Пенсійний фонд. Закон України від 26.06.97р. №400/97-ВР “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №400) не передбачає будь-яких пільг для працівників-інвалідів з утримання з них збору на обов’язкове пенсійне страхування, що складає від 0,5 % від об’єкта оподат­кування в частині зарплати, що не перевищує розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і 2 % в частині зарплати, що перевищує цей розмір.

Роботодавці на працюючих інвалідів нарахо­вують збір за ставкою 4 % від об’єкта оподаткування (абз.4 п.1 ст.4 Закону №400/97-ВР). Причому підприємства нараховують страхові внески в розмірі 4 % від об’єкта оподаткування для працівників-інвалідів на період установлення інвалідності відповідно до п.2 «Інструкції про порядок вирахування та сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1. Підставою для застосування цієї ставки є Довідка медико-соціальної експертної комісії. Тому нарахування в розмірі 4 % із заробітної плати зазначеної категорії працівників здійснюється не раніше подання працівником підприємству копії вищевказаної Довідки, про що головне управління Пенсійного Фонду України повідомляє у своєму листі від 27.02.07р. №3424/03 (далі - Лист №3424).

Тут необхідно нагадати про один виняток.

З одного боку, фізичні особи - підприємці зобов’язані працевлаштовувати інвалідів. І відповідно до ст.14 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058) вони є страхувальниками працюючих у них інвалідів. Але, з іншого боку, п. 8 Заключних положень Закону №1058 визначено, що до набрання чинності закону про направлення частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхувальники і застраховані особи сплачують страхові внески в розмірах, передбачених Законом №400 для відповідних платників збору. А відповідно до абз.2 п.1 ст.4 Закону №400 для підприємців, що використовують працю найманих робітників, установлена ставка страхових внесків у розмірі 33,2 % від об’єкта оподаткування. Тобто на підприємців ставка 4 % від об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів не поширюється (Лист №3424).

Фонд безробіття. Відповідно до абз.2 ст.5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000р. №1533-III працюючі інваліди належать до застрахованих осіб і з них утримуються страхові внески зі страхування на випадок безробіття в розмірі 0,5 % від нарахованої зарплати. На це особливо звернув увагу державний центр зайнятості (лист Мінпраці та соціальної політики України і державного центра зайнятості від 10.11.06р. №ДЦ-11-5809/0/6-06). При цьому роботодавці нараховують на таку зарплату збір у розмірі 1,3 % (п.2 ст.1 Закону України від 11.01.2001р. №2213-III “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування“ (далі - Закон №2213)).

Фонд соціального страхування. Фонд соціального страхування також не передбачає ніяких пільг для інвалідів, що працюють на підприємствах, які не мають ніякого відношення до таких спеціалізованих підприємств, як громадські організації інвалідів, товариства УТОГ і УТОС. А саме, відповідно до п.1 ст.1 Закону №2213 роботодавець нараховує на зарплату інваліда збір у розмірі 1,5 %, а утримує 0,5 %, якщо зарплата нижче прожиткового мінімуму, установленого для працездатної особи, і 1,0 %, якщо зарплата вище такого мінімуму.

Фонд непрацездатності. Законом України “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове держав­не соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22.02.2001р. №2272-III установлені пільги тільки для громадських організацій інвалідів. Всі інші роботодавці нараховують за працюючих інвалідів збір за встановленими їм тарифами на загальних підставах.

Приклад 1

На підприємстві у відділі збуту працює інвалід ІІІ групи та у вересні 2007 року йому нарахована зарплата в розмірі 800,00 грн. Працівник має право на ПСП, але так як в цьому місяці заробітна плата більше 740 грн., вона не застосовується. Ці операції в податковому і бухгалтерському обліку відобразяться так.

Таблиця 1

Марина Тарасова, Школа бухгалтера №13, 14-15,16,17,18/2007