Deaf & Law 

UKRAINE, KYIV 

Ми раді вітати Вас на офіційному веб-сайті "Deaf & Law" Громадської організації "Спілка нечуючих юристів" (м.Київ). Цей сайт для всіх, хто цікавиться питаннями права інвалідів з вадами слуху в Україні. (Сайт створено 19.I.2007 та поновлено сторінку 25.VI.2011).

Громадська організація "Спілка нечуючих юристів" (м.Київ) - Об'єднання громадян - юристів з порушенням слуху та мови для сприяння розвитку та зміцнення інституту особливої категорії юристів в Україні, підвищення рівня правової допомоги, що надається зазначеним юристам, підвищення їх ролі та авторитету в суспільстві і задоволення та захист прав та інтересів членів Спілки.

Новости

00:00

Правовий всеобуч: Удосконалення порядку використання в Україні іноземної робочої сили

Прийнятим Верховною Радою Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення” від 25 грудня 2008 року №799-VI внесено зміни до основних нормативно-правових актів України, які регламентують питання зайнятості населення. 14 травня 2009 року набув чинності новий Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 року №322. 

Автор статті розглядає вимоги зазначеного Порядку, зокрема - питання, пов’язані з легалізацією та апостилізацією документів, наводить перелік держав, з якими Україна уклала угоди про відмову від легалізації офіційних документів.

З вересня 2008 року в Україні поширилася економічна криза, яка торкнулася не лише суб’єктів господарювання, а й пересічних громадян. Для зменшення впливу кризових явищ на економіку країни Верховна Рада України 25 грудня 2008 року прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення” за №799-VI (далі - Закон №799), який набув чинності 13 січня 2009 року. Цим документом внесено зміни до основних нормативно-правових актів України, які регламентують питання зайнятості населення.

Внесені зміни розроблені й спрямовані на зменшення напруги на ринку праці, збереження кваліфікованих кадрів на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємство), забезпечення надання державних соціальних гарантій людям праці. До 1 січня 2011 року призупинено дію частини 2 статті 35 Закону України “Про угоди та розподіл продукції” від 14 вересня 1999 року №1039-XIV згідно із Законом №799 та частини 6 статті 12 Закону України “Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні” від 19 квітня 2007 року №962-V відповідно до Закону України від 5 червня 2009 року №1474-VI. Зазначені нормативні положення передбачали, зокрема, звільнення окремої категорії роботодавців від обов’язку отримувати дозволи на працевлаштування іноземців та осіб без громадянства.

Для вдосконалення порядку використання роботодавцями в Україні іноземної робочої сили відповідно до Закону №799 змінено редакцію статті 8 Закону України “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року №803-XII. На виконання частини 3 зазначеної статті постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 року №322 затверджено Порядок видачі, продовження строку дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства (далі - Порядок видачі дозволів), який набув чинності 14 травня 2009 року.

Звернути увагу. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні» від 1 листопада 1999 року №2028 втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2009 року №322.

Порядок видачі дозволів спрямований насамперед на захист національного ринку праці від неврегульованої зовнішньої міграції в Україну та некваліфікованої робочої сили, для чого:

-підвищені вимоги до кваліфікаційного рівня іноземних працівників;

-унеможливлено використання роботодавцями праці іноземців, які мають судимості та перебувають у розшуку;

-суттєво підвищено плату за отримання роботодавцями дозволу на залучення іноземної робочої сили;

-підвищено відповідальність роботодавців за порушення іноземцями законодавства України, зокрема передбачено депортацію іноземців за кошти роботодавця;

-посилено організаційні умови контролю за в’їздом та виїздом іноземної робочої сили, яка перетинає державний кордон України.

Однією з причин, які спонукали уряд до таких дій, є повернення значної частини українських заробітчан із-за кордону. Під тиском безробіття влада багатьох європейських держав почала вимагати від роботодавців знизити частку іноземних працівників у штаті компаній, віддавши наявні вакансії місцевому населенню. Італійський уряд навіть заявив, що готовий виплачувати компенсації працівникам-іноземцям, які самі вирішать покинути країну. Російський уряд знизив квоти для легальних українських працівників удвічі.

За оцінками деяких фахівців, уже в найближчі місяці на батьківщину можуть повернутися близько 5 млн. людей, 70% яких є вихідцями із західних областей України.

Європа обмежує квоти, посилює заходи, які роблять жорсткішими умови в’їзду мігрантів, активніше порушує питання реадмісії. Кожна країна розробляє національні пріоритети для зменшення безробіття, насамперед серед своєї робочої сили. В Європі залишаться лише ті вакансії, які європейці ніколи не погодяться зайняти.

Для України повернення заробітчан може стати колосальною проблемою. Люди повертаються переважно в Західну Україну, де промисловість розвинена слабко і робочих місць практично нема.

Відповідно до офіційної статистичної звітності на підприємствах України на початку 2009 року працювало 12 439 іноземців, які в установленому законодавством порядку отримали право на трудову діяльність на підставі дозволу на працевлаштування, виданого Державною службою зайнятості України. На початок червня цього року чисельність такої категорії іноземців становить близько 10 000 осіб.

Розглянемо деякі аспекти вимог Порядку видачі дозволів, а саме - питання, пов’язані з легалізацією та апостилізацією документів.

Відповідно до вимог пункту 8 Порядку видачі дозволів усі видані зарубіжною країною та складені іноземною мовою документи для отримання дозволу на використання праці іноземця повинні бути перекладені на українську мову, засвідчені згідно із законодавством країни їх видачі та легалізовані в Міністерстві закордонних справ України, якщо міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не передбачено інше.

Апостиль (аpostille) - стандартизований сертифікат чи штамп, який ставиться на документах або оформляється у вигляді додатка до документа. Документи, які завіряються таким чином, не потребують додаткової легалізації, причому їх визнавати зобов’язані на будь-якому державному рівні в державах, які приєдналися до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. Тобто документи цих країн мають бути лише апостилізовані.

Апостилізовані документи відміняють вимоги легалізації іноземних офіційних документів. Апостиль має форму квадрата, довжина сторін якого дорівнює щонайменше 9 см.

Зразок апостиля

 

Держави, бажаючи скасувати вимогу дипломатичної або консульської легалізації іноземних офіційних документів, вирішили укласти конвенцію. Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, була підписана 5 жовтня 1961 року в м.Гаага (далі - Гаазька конвенція). Відповідно до Закону України від 10 січня 2002 року №2933-III наша держава приєдналася до Гаазької конвенції, яка набула чинності для України 22 грудня 2003 року.

 

СТАТУС 

Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів,
станом на 15 травня 2008 року
 

Дата набуття чинності: 24 січня 1965 року

Держав-учасниць: 93

Держави — члени Гаазької конференції

Дата
підписання

Дата
ратифікації чи приєднання

Дата
набуття чинності

Албанія

 

03.09.2003

09.05.2004

Аргентина

 

08.05.1987

18.02.1988

Австралія

 

11.07.1994

16.03.1995

Австрія

05.10.1961

14.11.1967

13.01.1968

Білорусь

 

 

31.05.1992

Бельгія

10.03.1970

11.12.1975

09.02.1976

Боснія і Герцеговина

 

 

24.01.1965

Болгарія

 

01.08.2000

29.04.2001

Китай (КНР)

 

 

 

Хорватія

 

 

24.01.1965

Кіпр

 

26.07.1972

30.04.1973

Чеська Республіка

 

23.06.1998

16.03.1999

Данія

20.10.2006

30.10.2006

29.12.2006

Еквадор

 

02.07.2004

02.04.2005

Естонія

 

11.12.2000

30.09.2001

Фінляндія

13.03.1962

27.06.1985

26.08.1985

Франція

09.10.1961

25.11.1964

24.01.1965

Грузія

 

21.08.2006

14.05.2007

Німеччина

05.10.1961

15.12.1965

13.02.1966

Греція

05.10.1961

19.03.1985

18.05.1985

Угорщина

 

18.04.1972

18.01.1973

Ісландія

07.09.2004

28.09.2004

27.11.2004

Індія

 

26.10.2004

14.07.2005

Ірландія

29.10.1996

08.01.1999

09.03.1999

Ізраїль

 

11.11.1977

14.08.1978

Італія

15.12.1961

13.12.1977

11.02.1978

Японія

12.03.1970

28.05.1970

27.07.1970

Корея

 

25.10.2006

14.07.2007

Латвія

 

11.05.1995

30.01.1996

Литва

 

05.11.1996

19.07.1997

Люксембург

05.10.1961

04.04.1979

03.06.1979

Мальта

 

12.06.1967

03.03.1968

Мексика

 

01.12.1994

14.08.1995

Монако

 

24.04.2002

31.12.2002

Чорногорія

 

 

03.06.2006

Нідерланди

30.11.1962

09.08.1965

08.10.1965

Нова Зеландія

 

07.02.2001

22.11.2001

Норвегія

30.05.1983

30.05.1983

29.07.1983

Панама

 

30.10.1990

04.08.1991

Польща

 

19.11.2004

14.08.2005

Португалія

20.08.1965

06.12.1968

04.02.1969

Румунія

 

07.06.2000

16.03.2001

Росія

 

04.09.1991

31.05.1992

Сербія

 

 

24.01.1965

Словаччина

 

06.06.2001

18.02.2002

Словенія

 

 

24.01.1965

Південна Африка

 

03.08.1994

30.04.1995

Іспанія

21.10.1976

27.07.1978

25.09.1978

Суринам

 

 

25.11.1975

Швеція

02.03.1999

02.03.1999

01.05.1999

Швейцарія

05.10.1961

10.01.1973

11.03.1973

Македонія

 

 

24.01.1965

Туреччина

08.05.1962

31.07.1985

29.09.1985

Україна

 

02.04.2003

22.12.2003

Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії

19.10.1961

21.08.1964

24.01.1965

США

 

24.12.1980

15.10.1981

Венесуела

 

01.07.1998

16.03.1999

 

Держави - не члени Гаазької конференції

Дата
підписання

Дата
ратифікації чи приєднання

Дата
набуття чинності

Андорра

 

15.04.1996

31.12.1996

Антигуа і Барбуда

 

 

01.11.1981

Вірменія

 

19.11.1993

14.08.1994

Азербайджан

 

13.05.2004

02.03.2005

Багамські Острови

 

 

10.07.1973

Барбадос

 

 

30.11.1966

Беліз

 

17.07.1992

11.04.1993

Ботсвана

 

 

30.09.1966

Бруней-Даруссалам

 

23.02.1987

03.12.1987

Колумбія

 

27.04.2000

30.01.2001

Острови Кука

 

13.07.2004

30.04.2005

Домініка

 

 

03.11.1978

Сальвадор

 

14.09.1995

31.05.1996

Фіджі

 

 

10.10.1970

Гренада

 

 

07.02.1974

Гондурас

 

20.01.2004

30.09.2004

Казахстан

 

05.04.2000

30.01.2001

Лесото

 

 

04.10.1966

Ліберія

 

24.05.1995

08.02.1996

Ліхтенштейн

18.04.1962

19.07.1972

17.09.1972

Малаві

 

24.02.1967

02.12.1967

Маршальські Острови

 

18.11.1991

14.08.1992

Маврикій

 

 

12.03.1968

Молдова

 

19.06.2006

16.03.2007

Намібія

 

25.04.2000

30.01.2001

Ніуе

 

10.06.1998

02.03.1999

Сент-Кітс і Невіс

 

26.02.1994

14.12.1994

Сент-Люсія

 

05.12.2001

31.07.2002

Сент-Вінсент і Гренадіни

 

 

27.10.1979

Самоа

 

18.01.1999

13.09.1999

Сан-Марино

 

26.05.1994

13.02.1995

Сан-Томе і Принсіпі

 

19.12.2007

13.09.2008

Сейшельські Острови

 

09.06.1978

31.03.1979

Свазіленд

 

 

06.09.1968

Тонга

 

 

04.06.1970

Трінідад і Тобаго

 

28.10.1999

14.07.2000

Примітка. Бельгія і Німеччина висловили заперечення щодо приєднання України до Гаазької конвенції.
Бельгія відкликала заперечення 5 липня 2004 року, і з цієї дати Конвенція набула чинності між Україною та Бельгією.

Відповідно до статті 1 Гаазької конвенції відміна вимоги легалізації іноземних документів поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Згідно з Гаазькою конвенцією офіційними документами вважаються:

-документи, які надходять від органу чи посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які надходять від органів прокуратури, секретаря суду чи судового виконавця;

-адміністративні документи;

-нотаріальні акти;

-офіційні написи, зроблені на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні написи про реєстрацію документа чи факту, який мав місце на певну дату, та офіційні й нотаріальні завірення підписів.

Дія Гаазької конвенції поширюється на документи про освіту, соціальний стан, трудовий стаж, свідоцтва про перебування живими, довідки, довіреності, судові рішення та матеріали про громадські, сімейні та кримінальні справи.

Положення Гаазької конвенції не поширюються на документи, що видаються дипломатичними чи консульськими агентами, а також адміністративні документи, які мають безпосереднє відношення до комерційної чи митної операції. До них належать домовленості на проведення угод, пересування товарів через кодон, договори (контракти) про постачання товарів та надання послуг, виконання різноманітних робіт та їх розрахунків і т. д. У тих випадках, коли законодавством країни, на території якої будуть використовуватися ці документи, передбачена легалізація документів, вони мають легалізуватися у консульствах. Легалізація включає поступове проставляння засвідченого надпису в кількох закладах. Збереження багатоступеневості при легалізації такого роду документів дає змогу здійснювати суворіший контроль за діяльністю комерційних підприємств.

Звернути увагу. Апостиль проставляється на статутах та впорядкованих документах, патентній та іншій документації, що надходить від органу державної влади чи керівництва (свідоцтвах про реєстрацію, ліцензіях тощо). На статутних документах, змінах та доповненнях до них повинна бути відмітка та печатка реєстраційної палати чи податкового органу, а також підпис посадової особи реєстраційної палати.

Консульська легалізація полягає у підтвердженні відповідності документів законодавству держави їхнього походження та є засвідченням достовірності підпису посадової особи, її статусу та печаткою уповноваженого державного органу на документах та актах для їх подальшого використання на території іншої держави.

Консульська легалізація документів може бути проведена трьома способами:

1) на території держави, яка видає цей документ;
2) на території держави, де необхідно надати цей документ (використовувати);
3) на території третьої держави.

Усі три способи консульської легалізації документів складаються з ряду різноманітних завірень.

У першому випадку спочатку в нотаріуса завіряються документи та достовірність їх перекладу на мову держави, де будуть вони використовуватися. Потім подається звернення до міністерства юстиції, яке засвідчує достовірність підпису нотаріуса. У департаменті (іншому компетентному органі, залежно від держави) консульської служби міністерства зовнішніх справ підтверджується достовірність підпису особи міністерства юстиції. Легалізація документа відбувається у консульстві держави, на території якої використовуватимуться ці документи.

У другому випадку іноземні документи спочатку завіряються у дипломатичному представництві чи консульському закладі тієї держави, на території якої їх було видано.

Звернути увагу. Підпис та печатку під підтвердженням мають право ставити лише посол, начальник консульського відділу (консул) і його заступник (віце-консул).

Завірені документи, після перевірки за каталогом достовірності підпису, відтиску печатки та повноважень працівника консульського відділу, легалізуються уповноваженим органом консульської служби міністерства зовнішніх справ тієї держави, де використовуватимуться документи. У цьому випадку також може вимагатися нотаріально завірений переклад документів на мову держави, на території якої використовуватимуться ці документи.

Третій випадок консульської легалізації документів через свою специфіку не отримав широкого застосування, але можливість його використання при певних умовах не виключається.

Приклад наказу

Будь-яка консульська установа України у Федеративній Республіці Німеччина здійснює легалізацію документів, складених та засвідчених установами Німеччини виключно на території її консульського округу.

Для консульської легалізації:

-фізичні особи подають документ, який посвідчує особу, та заяву на вчинення консульської легалізації;

-юридичні особи - лист-звернення про вчинення консульської легалізації.

У разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи представляється доручення або інший документ, що підтверджує повноваження діяти від імені цих осіб.

Легалізація документів, складених компетентними установами Німеччини, відбувається за умови їх попереднього засвідчення. Попереднє засвідчення документів здійснюється такими установами Німеччини:

-земельним (дільничним) судом (Landgerichts (Amtsgerichts)) - судові та нотаріальні документи;

-адміністрацією округу (Regierungspr-sident, Prsident des Verwaltungsbezirks/ Bezirksregierung) - документи адміністративних органів, наприклад, Personenstandsurkunden, Meldebescheinigungen. 

У федеральних землях, де нема адміністративних округів (Regierungsbezirke), засвідчення документів належить до компетенції земельних міністерств внутрішніх справ (Landesinnenministerien), в Бремені та Гамбурзі - адміністрації сенату (Senatsverwaltung) або органів внутрішніх справ. У Берліні попереднє засвідчення документів здійснює Земельне управління з питань громадян і порядку (Landesamt fr Brger - und Ordnungsangelegenheite - LABO II A, «Zentrale Einwohnerangelegenheiten»), у землі Рейнланд-Пфальц - Aufsichts - und Dienstleistungsdirektion у м.Трієр, у землі Тюрінгія - Landesverwaltungsamt у м.Ваймар;

Торгово-промисловою палатою (Industrie - und Handelskammern) - торговельні документи;

Федеральною генеральною прокуратурою - Федеральним центральним реєстром м.Бонн (Generalbundesanwalt - Bundeszentralregister in Bonn) - документи про благонадійність (polizeiliche Fhrungszeugnisse).

Документи, засвідчені лише нотаріусом, в консульських установах не легалізуються.

Поряд з оригіналами документів слід подавати також їх копії.

Консульський збір за легалізацію одного документа становить:

-для фізичних осіб - 24 євро;

-для юридичних осіб - 160 євро.

Опрацювання документів, отриманих поштою, - до одного місяця. Експрес-опрацювання документів, отриманих поштою, не здійснюється.

За термінову легалізацію документів (до трьох днів) під час консульського прийому стягується подвійний консульський збір.

Кошти слід переказувати на рахунок відповідної консульської установи, до якої подаються документи для легалізації.

Наявність на оригіналі квитанції штампа банківської установи обов’язкова. 

Є держави, з якими уряд України уклав дво- та багатосторонні договори про скасування вимоги легалізації офіційних документів. Документи цих країн мають бути перекладені у бюро перекладів українською мовою, їх відповідність засвідчена нотаріально.

ПЕРЕЛІК 

держав, з якими Україна уклала угоди про відмову від легалізації офіційних документів,
станом на червень 2008 року

Алжирська Народна Демократична Республіка

Держави, які утворилися на території колишньої Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії

Естонська Республіка

Киргизька Республіка

Корейська Народно-Демократична Республіка

Латвійська Республіка

Литовська Республіка

Монголія

Республіка Азербайджан

Республіка Албанія

Республіка Білорусь

Республіка Болгарія

Республіка Вірменія

Республіка Грузія

Республіка Казахстан

Республіка Куба

Республіка Молдова

Республіка Польща

Республіка Таджикистан

Республіка Узбекистан

Російська Федерація

Румунія

Словацька Республіка

Соціалістична Республіка В’єтнам

Туркменістан

Угорська Республіка

Чеська Республіка

 

 

Администратор / administrator

Имя отправителя *:
E-mail отправителя *:
Тема письма:
Текст сообщения *:
Код безопасности *:


statistics
Отправка SMS/MMS

 © deafconsul

Конструктор сайтов - uCoz